В селі Задвір’я, що поблизу Львова, проживає чимало залізничників, тому звістка про присвоєння їхньому земляку звання «Кращий працівник залізничного транспорту України 2011 р.» швидко стала відомою, як мовиться, і малому, і старому. Щоправда, особисто поздоровити Романа Румака, колійного майстра Підзамчівської дистанції колії, вдалося мало кому, бо у ці дні, коли закінчується сезон ремонту колії, він днює і ночує на дільниці Підзамче—Красне, на якій ведеться підготовка магістралі до прискореного руху поїздів.

…Шлях до найвищого професійного визнання, як врешті й до вибору самої професії, для Романа Румака був не простим. Хоча, здавалося, на його місці і особливого вибору не могло бути, адже народився у сім’ї, де дідусь — Павло Максимович та батько — Михайло Павлович усе життя пропрацювали на залізниці і любов до своєї справи Романові прививали змалку. А він після закінчення десятирічки взяв та й зробив батькові «наперекір»: поступив у профтехучилище вчитися на автослюсаря.

А доля спочатку привела юнака в майстерню з ремонту автомобілів, потім три роки випробовувала його на службі у морфлоті. Після демобілізації Роман і зовсім поміняв обраний раніше фах автомобіліста, освоївши професію склодува у Львівському ВО «Райдуга».

Та через вісім років через економічну кризу це підприємство збанкрутувало, і Роман Румак згадав про «батьківську професію» і попросився на роботу у Підзамчівську дистанцію колії Львівської залізниці.

Нове заняття припало Романові до душі. За короткий термін опанував спеціальність монтера колії, заочно закінчив Чернівецький залізничний технікум, після чого керував бригадою і ось уже сім років працює на посаді шляхового майстра, має у своєму розпорядженні 18 монтерів, які обслуговують 32-кілометрову дільницю магістралі.

Відомо, що фах колійників вважається одним з найважчих на залізниці, адже, не дивлячись на високу ступінь механізації, їм треба витрачати багато фізичних сил і енергії, працювати за будь-яких погодних умов, інколи у небезпечній зоні. Але Роман Михайлович ніколи не боявся роботи, не відмовлявся від найскладніших завдань і завжди був прикладом для підлеглих. За 15 років трудового колійного стажу брав безпосередню участь у «перешиванні» колії з дерев’яних шпал на залізобетонні, у встановленні централізованих стрілочних переводів, модернізації зупиночних пунктів і станцій, проведенні електрифікації колії від Львова до Тернополя та Підволочиська…

Зараз колектив Романа Румака працює в районі станції Задвір’я. Порівняно з іншими об’єктами робота тут досить складна, бо на її виконання виділені стислі терміни, а інтенсивність руху поїздів на дільниці від Львова до Красного дуже висока. Так, на окремих станціях колійникам доводилось, як мовиться, буквально «наступати на п’яти» енергетикам, чекаючи, доки ті переставлять контактні опори і збільшать міжколійний простір. А буває, що представники двох служб працюють паралельно – по одній горловині енергетики встановлюють на вісь контактну мережу, а колійники відповідно прокладають нову колію.

Напередодні 20-річчя Укрзалізниці Роман Михайхович одержав аж дві нагороди, якими пишається. Перша з них — уже згадане звання кращого працівника залізничного транспорту, а другу «подарував» син Тарас, який нещодавно прийшов працювати у Підзамчівську дистанцію монтером колії. А отже залізнична династія Румаків житиме!

версiя для друку