Вітчизняні вузькоколійки, які ще подекуди функціонують у так званих депресивних районах України — важкодоступних для інших видів транспорту, — нині головний біль для Укрзалізниці.

Бо самотужки тягти на собі такі маршрути їй не до снаги: експлуатація наших «малих» сталевих магістралей лише силами залізничників — справа не лише обтяжлива, а й нерентабельна. А між іншим, в Україні вузькоколійки можуть стати досить прибуткові, якби місцева влада брала на себе солідарну відповідальність за ці об’єкти.

Красномовний у цьому сенсі приклад Боржавської залізниці — однієї з найдавніших вузькоколійок Закарпаття, колись званої господарською залізницею Боржавської долини. Одразу після створення вона ввійшла до складу Об’єднаної контори залізниць місцевого значення в Будапешті. Такі вузькоколійки будувалися передусім для вивезення деревини з важкодоступних гірських районів Закарпаття, а вже згодом — для потреб пасажирів. 23 грудня 1908 р. згадана залізниця на відтинку Берегове—Довге була офіційно введена в експлуатацію. До кінця 1960 р. Боржавська вузькоколійка возила пасажирів за маршрутом Іршава—Кам’янка, а до початку 80-х років — з Берегового до Кушниці. Отож ця місцева сталева магістраль пережила дві світові війни, розпад СРСР та кризу початку 90-х в Україні. На жаль, цього року вузькоколійка опинилася на межі знищення.

Стали на захист

До продажу полотна історичного міні-маршруту на брухт долучилося відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області. Саме ця організація виставила на аукціон 15 км вузькоколійки: від села Приборжавського до Кушниці Іршавського району, — без згоди на це територіальних громад. Уже навіть встигли демонтувати майже 3 км рейок. Покупцем була підприємиця з Луганська (до речі, ця жінка причетна й до демонтажу Усть-Чорнянської вузькоколійки, що в Тячівському районі Закарпаття). Як зазначено в угоді купівлі-продажу за № 398 від 13 травня, вартість Боржавської вузькоколійки оцінили на мізерну як на такий об’єкт суму — 410,7 тис. грн. За словами місцевих правоохоронців, усе демонтоване «майно» намагалися вивезти за межі області. Завдяки своєчасному реагуванню громадськості вдалося затримати дві вантажівки, які зараз перебувають на території Довжанського лісокомбінату. Нині обласна прокуратура вивчає достовірність документів щодо вузькоколійки, які й стали підставою для продажу реліктової залізниці.

В Іршавському районі на захист сталевої магістралі стала громадська організація «Боржавська ініціатива». «Ця залізниця, — мовив керівник організації Денис Добра, — була не лише засобом пересування, а й виконувала функції водорегулювання за повеней. Вона є ще й об’єктом, здатним приваблювати тисячі туристів. Інша річ, що вона ніколи не цікавила нашу обласну владу. Хоча щодня цим міні-потягом користувалося до 500 мешканців з сіл. Такі перевезення не завжди були рентабельні, але виконували у двох районах Закарпаття функцію соціального транспорту».

Тим часом ця скандальна справа набула міжнародного резонансу. В Угорщині, Чехії та Словаччині мальовничу закарпатську колію вважають спільним з Україною історико-транспортним надбанням. І не розуміють, як утримання Боржавської залізниці може бути збиткове. «Я ретельно вивчав досвід роботи аналогічних вузькоколійок у сусідніх з нами країнах Євросоюзу, — каже Д.Добра. — Там нікому в голову не приходить знищувати такі міні-залізниці. Навпаки, у сфері міжнародного туризму вони приносять чималий зиск місцевим бюджетам. А розв’язати питання щодо доцільності функціонування нашої вузькоколійки можна, спираючися на тамтешній досвід. Приміром, у карпатській частині Польщі такі колії перебувають у власності національної залізниці, але опікуються ними місцеві воєводства. Й туристів на них завше завізно. Аналогічно чинять і в Угорщині, Словаччині та Румунії. Гадаю, якщо ми підемо тим же шляхом — і узгодимо питання співпраці з Укрзалізницею, то не тільки збережемо нашу колію, а й матимемо від неї прибутки».

Не лише перевезення

«Не знаю, що й робитиму, якщо Боржавську залізницю закриють, —бідкається контролер невеличкого потяга, залізничник з великим стажем Іван Ривка. — Адже по скороченню із посади ревізора працюю тут з 2003 р.». Вісім рейсів, які щоденно виконує боржавський потяг у обох напрямках від станції Виноградів до станції Хмільник, дають змогу за рахунок продажу квитків, на думку поїзного контролера, виправдовувати і власну зарплату, й оплачувати роботу машиніста. А серед пасажирів на диво живописної закарпатської колії нині можна побачити не лише місцевих мешканців, а й чимало зарубіжних гостей. І не тільки із сусідніх з Україною країн, а й з Великої Британії, Італії, Німеччини.

Зрештою, лише пасажирськими перевезеннями значення Боржавської вузькоколійки для регіону не вичерпується. Й для тамтешнього підприємницького загалу, й для голів призалізничних селищних рад вона була і є важливою вантажно-транспортною артерією, якою найвигідніше перевозити продукцію місцевих виробництв, народних промислів, будматеріали тощо. Нині з’явилася надія, що спільними зусиллями громади Іршави цю залізницю вдасться зберегти й модернізувати. Принаймні в тому переконаний голова Іршавської райдержадміністрації Віктор Феєр: «На шостій — позачерговій — сесії Іршавської районної ради було ухвалено рішення про надання згоди взяти у комунальну власність району відрізки вузькоколійної залізничної дороги Іршава—Кушниця та Іршава—Ільниця. Ми підготували низку звернень до керівництва області й держави, а найголовніше — припинили демонтаж колії».

версiя для друку