Довгоочікувана електрифікація

25 грудня 1997 р. на пероні Тернопільського вокзалу відбулися урочистості з нагоди прибуття в обласний центр першої електрички. Того року електрифікація станцій на тернопільському напрямку просувалася швидкими темпами.

Поза цим відбудовувалася й оновлювалася вся інфраструктура. Черга до Тернопільського вокзалу підійшла восени. Тоді несподівано випало чимало снігу, що ускладнило проведення будівельних та ремонтних робіт. Щоб вимостити новою плиткою перони, доводилося  розігрівати ґрунт. За морозів проводилися штукатурення та оздоблення фасаду вокзалу. Це, звичайно, не найкраще позначилося на якості робіт, але першу електричку він зустрів у всій своїй красі.

У полум’ї двох світових війн

Тернопільський залізничний вокзал був збудований у 1870 р. Нинішнього вигляду вокзал набув у 1952 р. А на початку минулого століття він мав інший вигляд. Восени 1903 р. за проектом технічного бюро міністерства залізниць у Відні розпочалося зведення нової будівлі вокзалу. Завершили її у 1906 р. Фронтом споруди прикрашало дзеркальне коло-вікно площею 65 м2. Вартість будівництва становила 300 тис. крон. Зважаючи на те, що між Львовом та Тернополем було жваве сполучення (курсувало три звичайні потяги і один швидкісний), приміщення вокзалу містило квиткові каси та ресторан з живим музичним супроводом. Але головним призначенням магістралі було перевезення сільськогосподарських товарів на схід. Саме для цього уряд Австро-Угорщини надав акціонерному товариству «Галицька залізниця імені Карла Людовіка» ліцензію на побудову залізниці.

У роки Першої світової війни вокзал стає військовим об’єктом. Він бачив форму солдат різних армій. Після невдалого закінчення Брусилівського прориву російські війська залишили Тернопіль. Залізничний вокзал був зруйнований. У вересні 1920 р. в одному з приміщень вокзалу розташувався штаб отамана армії УНР Симона Петлюри.

Між Першою та Другою світовими війнами вокзал було відбудовано. На той час він перебував у власності Польської державної залізниці. В 1939 р. вокзал переходить у руки Червоної Армії і знову стає важливим військовим об’єктом. Для забезпечення військового ривка в Європу широку колію перешили на вузьку.

Наприкінці червня 1941 р. німці бомбардували Тернопільський вокзал. Після захоплення міста вони проклали паралельну колію з Красного на Тернопіль, а далі — до Волочиська.

Цей перегін став найважливішою дільницею сталевої магістралі. По ній проходило понад 50 німецьких ешелонів у напрямку східного фронту. Ця колія збереглася донині.

У 1944 р. Тернопіль було знищено вщент. Сталося це по тривалій облозі. Неподалік від вокзалу точилися запеклі бої. На місці вокзалу лишилася купа каміння й цегли.

Вокзал, який ми звикли бачити

У радянський період влада повністю відновила колійне господарство, відбудувала вокзал. На жаль, його родзинка — дзеркальне коло-вікно — не було відновлене. Був впорядкований і привокзальний майдан. Через Тернопіль попрямували потяги п’яти напрямків. Але електрифікована колія до Тернополя тоді не дійшла…

Через Тернопіль здійснюється залізничне сполучення Львова і Києва та  мчать потяги на Одесу, Сімферополь, до Коломиї та в багато інших міст України і за кордон. На його перони виходять і ділові люди, і безтурботливі відпочивальники. Тут їх зустрічає бадьорий козацький марш.

версiя для друку