Деякі пасажири, щоб безкоштовно проїхати в приміських електричках, вдаються до всіляких хитрощів. Тож потяги перевозять значну кількість осіб, які не сплачують за проїзд. У цьому кореспондент газети переконався на власні очі під час поїздки електричкою Львів—Моршин.

Замість квитка — чек із супермаркету

На перший погляд, перевізний процес зорганізований так, що пасажир не може не заплатити за поїздку. Наприклад, на приміському вокзалі Львова на посадку до потяга можна пройти лише через турнікети, де чергові працівники воєнізованої охорони перевіряють наявність проїзного квитка. У салонах вагонів працює бригада провідників, яка продає квитки тим, у кого їх нема. Та, як мовиться, диявол прихований у деталях. Дістаю чек, який видрукував касовий апарат за купівлі товару в супермаркеті, і показую його замість квитка, проходячи через турнікет. За величезного напливу людей контролеру ніколи розглядати кожен пред’явлений документ, і він сприймає чек за проїзний квиток. Цього фактора можна було б уникнути, якби працювала електрон­на система розпізнавання квитка, яку змонтували на турнікеті. Вона за принципом, що діє у метро, пропускала лише тих пасажирів, у яких були квитки з відповідним штрих-кодом. Більше того, не випускала у місто тих, які прибули з «коротким» квитком, тобто не оплатили проїзду до кінцевої станції. Це створювало великі проблеми любителям їздити на дуринку. Та зараз чомусь ніхто не дбає про відновлення її роботи.

Безкоштовний, помножений на пільговий

Електричка на Моршин краща від тих, що експлуатуються на інших напрямках — новіша та комфортніша. Можна було сподіватися, що літнього ранку нею їхатиме чимало громадян до оздоровниць міста-курорту. Одначе у салонах вагонів — переважно заклопотані літні люди та бадьора молодь. Перші — селяни, котрі ще до сходу сонця привезли на привокзальний ринок Львова домашні продукти і, здавши їх перекупникам, поверталися назад, другі — юнаки та дівчата, що їхали відпочивати на заміське озеро. Вагони були заповненими на 80—90 %.  

Поїзд зробив кілька зупинок. Кілька осіб вийшло. Те, чи мали вони квитки, не відомо. Нових пасажирів майже не було. Нарешті у наш вагон зайшло двоє провідників з квитковими апаратами. Дивлюся, чи мають квитки молоді люди, які їдуть зі Львова. Кілька з них виявилися сумлінними пасажирами — показують квитки провідникам, а решта відверто обманює. Каже, що тільки-но сіли на станції, де нема квиткової каси. Таким чином платять лише за частину шляху, уникнувши додаткової сплати за придбання квитка у потязі. Не стримавши себе, запитую у них, чи не соромно брехати. У відповідь чую зухвале звинувачення мене у наклепах та брехні. Звісно, якби у вагоні перебував патруль міліції, то молодики поводилися б стриманіше, але правоохоронці, раз пройшовши потягом, кудись щезли.

На станції Миколаїв електричка майже спорожніла. В Моршині запитую у провідниць Марії Демчишак та Мирослави Григури, скільки вони продали квитків та виручили грошей.

— 12 — безкоштовних, 19 — повних, 1 — пільговий у Марії Демчишак. Виручка становила 90 грн 50 коп. У Мирослави Григури виручка — 62 грн 5 коп. Вона продала 22 безкоштовних квитки, 1 — пільговий і 15 — повних. На зворотному шляху провідниці виручили аж… 214 грн. Поцікавився у них, на скільки гривень могло бути продано квитків на цей рейс.

— Приблизно на таку ж суму, — відповіли вони.

Отже, загалом виручка мізерна.

Змусити усвідомити через покарання?

— Періодично з інженером відділу тарифів служби Марією Васильчак проводимо ревізію роботи провідників, — мовив він. — Звертаємо увагу на порядок продажу квитків. Типовими порушеннями є відмова пенсіонерів купувати так звані нульові квитки, за допомогою яких ведеться облік перевезених пільговиків. Небажання пасажирів сплачувати повну вартість квитка через «відсутність», як вони пояснюють, у гаманці достатньої суми грошей. Буває, що з певних причин провідники дивляться на це крізь пальці. З такими горе-господарями вагонів ми негайно розриваємо трудові відносини. Виносимо догани тим, хто не виконує плану здачі виручки, а то й звільняємо. Такі жорсткі заходи дисциплінують їхніх колег. На жаль, провідники не мають юридичних важелів щодо того, аби змусити пасажирів платити за проїзд. Чимало пасажирів обманює іншим чином: вони купують у касах так звані короткі квитки — і, користуючися неуважністю і несумлінним виконанням деякими провідниками своїх обов’язків, їдуть за півдарма.

— Чи реально поставити цьому заслін? — запитую у Андрія Олексійовича.

— Реально, — відповідає він. — Слід на юридичному рівні визначити жорстку відповідальність пасажира за безквитковий проїзд. За кордоном ніхто нікого не вмовляє придбати квиток. Пасажир добре знає, якщо він його не матиме, то буде оштрафований на значну суму грошей. Тому ризикувати не наважується.

Тож підіб’ємо арифметику рейсу на Моршин. За словами А. Стецюка, експлуатаційні витрати на курсування приміського потяга в двох напрямках у середньому становлять 5 тис. грн, а виручка менша за 1 тис. грн. Така ж ситуація на більшості рейсів, а компенсація, яку надають місцеві обладміністрації й Міністерство освіти, науки, молоді та спорту за перевезення пасажирів пільгових категорій, половинчаста. Тож залізниця зазнає значних збитків, а позбудемося їх лише тоді, коли усунемо причини, що їх породжують.

Львівська

Чують, але не завжди…

Минулого року у приміському сполученні від перевезення пільгових категорій пасажирів Львівська втратила 43 млн грн. Не краща ситуація і в поточному році. За п’ять місяців збитки становлять приблизно 10 млн грн. У чому причина такої ситуації та які заходи вживаються для її виправлення, кореспонденту газети розповів заступник начальника служби приміських пасажирських перевезень Андрій Стецюк. За його словами, торік було перевезено студентів майже на 26 млн грн, а від Міністерства науки, освіти, молоді та спорту отримали компенсації всього 6 млн 49 тис грн. Саме цю суму міністерство заклало у свій бюджет на відшкодування перевезень.

Аналогічна ситуація і з обладміністраціями, які зобов’язані покривати збитки за перевезення пільгових категорій пасажирів. Минулого року служба приміських перевезень надала таких послуг на 47 млн грн, а отримала компенсації 24 млн грн, що навіть на 3 млн грн менше, ніж було закладено у бюджетах адміністрацій.

У минулому році найбільше зволікали з компенсацією Волинська та Рівненська області. За п’ять місяців має бути компенсовано 10 млн 270 тис. грн. На кінець травня загальна сума компенсації становить 9 млн грн. Однак за цей період перевезено пільговиків на 20 млн грн. «Щоб компенсація була відповідною, в бюджети областей і міністерства для цього мають закладати належні суми. Систематично протягом тривалого часу звертаємося до них з такою письмовою вимогою, але, на жаль, нас не завжди чують...», — визнає А. Стецюк.

Південна

Взаимозачет, как архимедов рычаг

Одними из самых неблагодарных за осуществленные Южной железной дорогой услуги по перевозке пассажиров льготных категорий в пригородном сообщении оказались по итогам минувшего месяца органы местного самоуправления городов Ромны (Сумская обл.), Сватово (Луганская) и Красный Лиман (Донецкая), а также райгосадминистрация Новосанжарского района (Полтавская обл.). В счет компенсаций за перевозку льготников оттуда не поступило ни одной гривни.

Хотя, по результатам четырех месяцев, сумма выплат такова: по г. Ромны — 27 %, по Новосанжарскому району — 17 %, Красному Лиману — 16 % и Сватово — 19 %.

Не лучше обстоят дела с выплатой компенсации по итогам с начала года в райгосадми­нистрациях таких городов, как Тростянец (Сумская обл.) — 17 %, Чутово (Полтавская) — 12 % и Светловодск (Кировоградская обл.) — 27 %. При том, что в прошлом году из Светловодска компенсация получена в полном объеме.

Всего же с начала года на Южной магистрали в пригородном сообщении перевезено 3,3 млн пассажиров льготного контингента на сумму 15,7 млн грн, а сумма компенсации — 5,9 млн грн (37,8 %). Но если сравнить данные с прошлым годом, все-таки утешительным фактом является то, что общая сумма компенсации больше прошлогоднего показателя на 278 тыс. грн.

Так, на Полтавской дирекции с начала года получено компенсации на 79 % больше, чем за аналогичный период прошлого. В полном объеме выплачена компенсация от Глобенского, Лохвицкого, Роменского, Бахмачского, Ичнянского, Нежинского и Талалаевского районов. Руководство Сумской дирекции по итогам четырех месяцев обеспечило поступ­ление компенсации на 42 % больше, чем в прошлом году. Полностью с железнодорожниками рассчитались Велико-Писаревский и Лебединский районы, а также г. Ахтырка (Сумская обл.).

 По сути, своеобразным архимедовым рычагом в данной ситуации являются взаимозачеты за потребляемую электроэнергию и предоставленные льготы при оплате налога на землю. На таковых условиях осуществляется компенсация в счет льготных перевозок в Харьковской области. Сейчас на местах готовятся письма в адрес глав районных и городских госадминистраций с требованием безотлагательной оплаты компенсаций за перевозку льготного контингента. Полностью разработаны мероприятия, способствующие возмещению убытков от данного вида перевозок. Подготавливаются также материалы для печати в местных средствах массовой информации.

Одеська

Судове рішення — не указ?

Зпочатку року районні та міські адміністрації восьми областей, що співпрацюють з Одеською залізницею, здійснили пільгових перевезень на суму 9,4 млн грн. Однак спро­моглися компенсувати лише 57,3 %, тобто 5,4 млн грн. І хоча, порівняно з минулим роком, компенсації вилучили на 2,2 млн грн більше, але існуючі борги не дають спокою фахівцям як служби приміських пасажирських перевезень, так і чотирьох дирекцій залізничних перевезень.

Щоб вилучити кошти, вони користуються дозволеними в рамках законодавства методами. Відправили на адресу забудькуватих адміністрацій понад 360 листів-нагадувань, провели більше 260 зустрічей з керівниками обласних, районних і міських адміністрацій. А з боржниками, які впродовж кількох років не відшкодовують затрати на перевезення, зустрічаються в суді.

Так, взаємини з Черкаським міськвиконкомом довелося з’ясовувати по п’яти справах у господарських судах. Адміністрація-боржник за три роки не повернула Одеській залізниці майже 2 млн грн, лише спромоглася відшкодувати за рішенням суду 400 тис. грн. Суд вирішив справу на користь залізничників. Але вилучити заборговану суму й досі не можуть. У відповідача нема… майна.

— Головна причина заборгованості відома. Адміністрації зумисне закладають до бюджету малі кошти на відшкодування приміських перевезень, — пояснює начальник відділу тарифів, умов перевезень та роботи з місцевими органами виконавчої влади Наталя Шиманська. — Це можна чітко простежити на прикладі Одеського міськвиконкому, який з року в рік закладає у бюджет на компенсування перевезень все меншу й меншу суму. Так, у 2008 р. вона становила 5,8 млн грн, наступні два роки міськвиконком передбачає по 1,7 млн грн, а на поточний рік виділив ще менше — 1,6 млн грн. Усього на відшкодування затрат на перевезення пільгових категорій адміністрації мали б передбачити 32,9 млн грн бюджетних коштів, а заклали лише 14,3 млн грн.

версiя для друку