Нещодавно у локомотивному депо Львів-Захід відбулися   профспілкові збори, на яких розглядалося одне питання: як захистити мешканців гуртожитку, що на вулиці Левандівській у Львові, від виселення після передачі його у розпорядження місцевих органів самоврядування.

Складність питання полягає у тому, що від цього колись так званого холостяцького будинку давно вже залишилася лише одна назва. Адже в очікуванні на повноцінне житло мешканці гуртожитку з роками створювали свої сім’ї, народжували дітей та онуків. І зараз просто передати гуртожиток у комунальну власність — значить позбавити його мешканців, працівників залізниці, права мати хоча б якийсь дах над головою, бо місцева влада  у будь-який момент може виселити їх або на довести будинок до такого
стану, що він стане непридатним для проживання.

— Маючи досвід з передачею в комуналку трьох своїх багатоквартирних житлових будинків, які  перед тим якісно і добросовісно відремонтували, ми вирішили не поспішати й з гуртожитком, — сказав у розмові з кореспондентом «Магістралі» голова профкому депо Петро Ручка. — По-перше, за згодою мешканців постараємося розселити їх так, щоб кожна сім’я могла зайняти хоча б одну ізольовану кімнату, яку можна приватизувати. Також зробимо ремонт, поміняємо мережу комунікацій  водопостачання та водовідведення. Біля гуртожитку є котельня, яку теж доведемо до ладу. І тільки після узгодження всієї документації з керівництвом залізниці та дорпрофсожу житло буде передане місту.

Львівські залізничники завжди пишалися своїм житловим фондом і старались утримувати його у зразковому стані. Тому й у мікрорайоні Левандівка, де в основному проживають залізничники Львівського вузла, відомчі квартири завжди оцінювалися дорожче, ніж у сусідніх комунальних будинках.

Коли у 1999 р. з’явився Закон про передачу відомчого житла у комунальну власність, то він був сприйнятий на Львівській залізниці, м’яко кажучи, неоднозначно. Бо перейшовши у розпорядження «сумнозвісних» ЖЕКів, таким житлом вже не могли опікуватися залізничні будівельники.    

Паралельно відбувалася приватизація квартир. Задоволеними були хіба лише ті залізничники, котрі завдяки новому законодавству дістали можливість приватизувати свою службову квартиру.

Що ж стосується керівництва магіст­ралі, то у зв’язку з передачею відомчого житлового фонду у комунальну влас­ність двох думок тут не могло й бути: справа ця хоча й клопітка, однак невідворотня. Адже до 1999 р. залізниця мала у своєму розпорядженні 2 тис. 280 житлових будинків загальною площею 1 тис. 720 тис. м2 — ціле місто з населенням майже сто тисяч чоловік!

Коментар заступника начальника служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд з експлуатації  Львівської залізниці Ореста ДОВГОШИЇ:

— На сьогодні 97 % свого відомчого житла  магістраль уже  передала у комунальну власність, — сказав він. — Практично всі залізничники  Волині, Рівненщини, Івано-Франківщини уже мають справу лише з місцевими експлуатаційниками. Щоправда, майже на території всіх дирекцій  є такі житлові будинки , які назавжди або ще надовго  залишаться нашою власністю, бо  вони знаходяться  недалеко від колії  чи на землях органів місцевого самоврядування, де відсутні комунальні служби.

Таких споруд не набереться  й трьох десятків. Залишились у нашому розпорядженні також ще 15 гуртожитків, які як і у локомотивному депо  Львів-Захід на сьогодні  втратили своє функціональне призначення.

Загалом нині залізниця ще розпоряджається 63-ма тис. м2 житла, які до кінця наступного року буде повністю передано у комунальну власність.

версiя для друку