У 1886 р. через центр Коломиї пройшов перший у Галичині паровий трамвай — молодший брат Львівської залізниці. Він і став основним перевізником нафти із залізничної станції у Слободі Рунгурській.

Галицьке ельдорадо

Наприкінці XIX—початку XX ст. Коломийщина здобула славу галицької Пенсильванії. На той час значну роль у її економіці відігравали результативні промислові розробки та видобуток нафти у Слободі Рунгурській. Деякі дослідники вважають, що саме зі Слободи Рунгурської бере початок нафтовий промисел в Україні. Поштовхом для масштабних нафтових розробок в Галичині та Європі загалом став винахід львівським аптекарем Яном Зегом у 1853 р. гасової лампи. До слобідських родовищ, спочатку на запрошення власників копалень, а згодом і з власної ініціативи, стали з’їздитися інженери. Найуспішнішими в експлуатації слобідських копалень були 80-ті—90-ті роки XIX ст. Тут працювали майже 5 тис. чол. Паралельно з промисловим видобутком нафти в Коломиї, Сопові та Печеніжині виникли нафтопереробні підприємства, так звані дистилярні. У 1913 р. найбільшою коломийською дистилярнею була так звана рафінерія нафти і фабрика стеаринових і парафінових свічок Крісса Еліаша і спілки, на якій було три парових котли, тут працювали 70 робітників. Аналогічне підприємство І. Фрідмана пропонувало власного виробництва стеаринові, костельні й столові свічки, нафту, бензин, ропу для моторів і опалення, різноманітні мастила та асфальт. Транспортування ропи зі Слободи до дистилярень здійснювалося спочатку возами, але це було надто дорого і незручно. Зі збільшенням видобутку нафти виникла нагальна потреба в удосконаленні її перевезення.

Нафтова залізниця

Перший керівник Львівсько­Чернівецької залізниці Людвік Вежбицький запропонував проект локальної залізничної колії — від Коломиї до Печеніжина і Яблунова. Цей проект був підтриманий інженером С. Щепановським, котрий, працюючи раніше в Британському міністерстві у справах Індії, розробляв план побудови залізниць у цій колонії, а тому добре усвідомлював, яка користь буде від такої залізниці. Він створив консорціум для спорудження запроектованої Вежбицьким залізниці й заручився фінансовою підтримкою віденської фірми «M.Biedermann & Co». Впродовж семи місяців австрійська фірма «Lindheim & Co» з Відня під керівництвом інженера Рудольфа Матковського втілила проект у життя. В 1886 р. зі станції Слобода Рунгурська рушив перший паровий локомотив, що потяг за собою цистерни з нафтою до дистилярень. Запомповувалася вона в них з великого резервуара, що був встановлений поблизу залізничної станції. До нього трубами з кожної свердловини самопливом надходило чорне золото. Оскільки шлях цього так званого нафтового потяга пролягав через місто, його й назвали трамваєм. Він став основною прикметою тодішньої Коломиї.

Поверхневі запаси нафтових родовищ у Слободі були небагаті. Для ведення далі інтенсивного її видобутку потрібно було поглиблювати свердловини хоча б до 400 м, а також робити нові. Це потребувало значних фінансових затрат, але не гарантувало успіху. Тому тих, хто зважувався на ризик, було мало. В 1911 р. краківський журнал «Swiat» у статті «З галицького Клондайку» констатував: «У Слободі Рунгурській джерела нафти вже вичерпалися». Отож відпала потреба й у паровому трамваї, який був надійним помічником нафтовиків.

Цікаво, що в цей період у Львові були спроби побудови лінії парового трамваю, який перевозив би людей. Львівсько-Белзька залізниця мала у Львові вокзал на місці сучасної станції Клепарів. Будівля вокзалу стояла на околиці міста — й не була сполучена громадським транспортом з центром. Щоб пасажирам зручно було діставатися до вокзалу, в 1888 р. товариство Львівсько-Белзької магістралі подало до львівського магістрату проект щодо побудови лінії парового трамваю. За проектом передбачалося спорудження навіть двох ліній, які мали охопити значну частину міста. Цей проект набув широкого розголосу у Львові, проте не знайшов підтримки у міських урядовців. Вдруге питання щодо будівництва у Львові лінії парового трамваю було підняте у 1892—1893 рр. Тоді іпотечний акціонерний банк Львова пропонував міській раді концесію на прокладання колії, однак цей проект також не втілили в життя.

версiя для друку