Мости, за великим рахунком, єднають як частини територій, так і людські долі. Михайло Іванович Гошовський — мостобудівник. До свого піввікового ювілею, який відзначав у вересні нинішнього року, він збудував багато мостів і тунелів.

Народився він у карпатському краї — у гористому селі Явора. Батько багато років був лісником і хотів, аби і син ним став. Батькова робота Михайлу подобалась, але бути лісником йому не судилося. Після успішного складання вступних іспитів до Львівського лісотехнічного інституту абітурієнтові запропонували вчитися не за тією спеціальністю, яку обрав. Це вкрай обурило юнака і він, забравши документи з інституту, пішов до армії. Вже тоді Гошовський виявив свій твердий характер.

Служив у Хабаровську в залізничних військах підривником у мостовому батальйоні. Тоді відбувалась електрифікація східної дільниці Байкало-Амурської магістралі.

Додому повернувся, маючи на руках книжку підривника. З нею подався шукати роботу на Кам’яницький щебеневий завод, що біля Ужгорода, де спеціалісти цієї малопоширеної спеціальності були потрібні. Уже через місяць отримав дозвіл на самостійне проведення вибухових робіт. Можливо, це підприємство значилося б єдиним місцем роботи у трудовій книжці Михайла Гошовського, якби у цей час (а це були 80-ті роки минулого століття) на дільниці Щербінь—Волосянка Львівської залізниці не почали будувати тунелі. Мостобудівному поїздові № 61, який виконував роботи, потрібні були підривники. Михайло погодився на запрошення. Тут дуже знадобився його досвід. Метр за метром вогневим засобом він руйнував гірську породу і таким чином забезпечував проходження спеціалістів через гірські масиви.

Так сталося, що з підземелля він піднявся на землю. І навіть вище, бо керівництво спрямувало на не менш відповідальну і складну роботу — зводити мости. Спочатку він працював під керівництвом досвідченого виконроба Івана Мотика, а пізніше Михайла призначили на його місце. Звідтоді він і  будує ці об’єкти. З понад 200 збудованих ним мостів найважче давалися ті, що з’єднували береги норовистих гірських річок або гірські масиви. Для прикладу, на річці Черемош, де стрімка течія змила частину опор залізничного моста, відновлювати їх і встановлювати перекриття доводилось у складних природних і погодних умовах. На величезній висоті мостобудівники виконали великий і складний обсяг робіт під час капітального ремонту мосту в Скотарську, що неподалік Бескидського тунелю.

Виконроб дуже поважає своїх підлеглих. Мабуть, тому в колективі дружні, партнерські стосунки.

12 років пліч-о-пліч працює з Михайлом Гошовським монтажник Степан Мишковський. Він звертає увагу на те, що виконроб завжди знаходить спільну мову з підлеглими, ніколи не підвищує на них голос. І це так є насправді.

Після трудової вахти вдома на нього чекають дружина та двоє синів. Старший закінчує Львівську політехніку, де здобуває таку ж спеціальність, як у батька — мости і тунелі. А батько мріє про те, щоб син прийшов працювати в мостопоїзд і він передасть йому не лише свої трудові секрети, а й нав­чить, як треба працювати з людьми.

версiя для друку