Уперше за всю історію села Білине, що оточує залізничну станцію Балта, Білинську сільраду очолив залізничник Федір Молодець, перемігши на виборчих перегонах з дев’яти кандидатів та на 98 голосів обійшовши свого основного суперника — чинного голову.

Звісно, за Федора Молодця, тодішнього начальника станції Балта, проголосували залізничники, які проживають у селах Білине, Петрівка, Харитинівка, Акулинівка, Відрада та станція Обхідна…

Наймолодший голова

Загалом Білине — це вхідні ворота станції Балта (бо сам райцентр Балта за іронією долі знаходиться за 7 км від залізничної станції). І чимало споруд у цьому селі має «залізничний характер». Так, місцева школа знаходиться в колишньому житловому будинку залізничників. Білинський будинок культури зводили залізничники. Найстаріші вулиці, пообіч сталевої магістралі, звуться Залізнична та Привокзальна… Саме від них після побудови Балтського вокзалу з 1865 р. почалося формуватися село.

Обираючи Федора Молодця на пост сільського голови, електорат, певною мірою, ризикував: адже кандидатові на той час виповнилось… 28 років. А молодість — це, з одного боку, енергійність, ентузіазм, з іншого — гарячковість, брак життєвого досвіду… Проте залізничники були іншої думки. Старший касир станції Балта Валентина Литвинова каже: «З одного боку нам шкода, що ми за нього проголосували і відірвали, як мовиться, від серця. Як начальник станції Федір Молодець був на своєму місці, добрий господар, організатор, потурбувався про капітальний ремонт вокзального приміщення (перекрито дах, вставлено пластикові вікна, закуплено нові меблі). Але ми розуміли, що для суспільного блага саме такий голова потрібний — уважний, відповідальний, у якого слова не розходяться з ділом».

Набутий на залізниці досвід керівника знадобився вже з перших днів його головування. Коли довелося ремонтувати дороги на околицях сіл, щоб залізничники та інші жителі міста не місили болото, простуючи на роботу й додому, Федір Олександрович знав, де придбати відпрацьований щебеневий баласт. Також зорієнтувався, у кого позичити кущорізи, аби облагородити Білине. Зі свого боку, не відмовляв і не відмовляє залізничникам у допомозі, надаючи транспорт для господарських потреб підприємства.

Як розвиватися — питають у громади

Золотих гір своїм виборцям Молодець не обіцяв. Ретельно вивчивши переваги і недоліки села, сформував реальні напрямки роботи. Перш за все взявся за дороги, посилив вуличне освітлення. Ґрунтові шляхи на околицях сіл підсипали щебенем. У будинок культури, який ніколи не опалювався навіть вугіллям, підвели газ. Капітально відремонтували криниці, облаштували цвинтарі. Коли жителька села Акулинівка (станція Обхідна) Олександра Федотівна Чепурняк побачила, як ожила їхня криниця, що колись перебувала в занедбаному стані, не могла стримати радісних сліз, дякувала сільському голові за турботу.

На черзі — проведення в Білиному магістрального водопроводу на суму 600 тис. грн, бо стара водонапірна станція, що діє з 1867 р., працює на грані своїх можливостей. До речі, проект нового водопроводу підготовлений на участь у гранді за підтримки Європейського Союзу. За умовами проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» 50 % від загальної вартості водопроводу виділяє Європейський Союз, наступні 45 — виділяються із сільського та районного бюджетів, і лише 5 % мають внести місцеві жителі. Це для того, щоб люди цінували, берегли комунікації.

Коли заговорили про проблеми, то Молодець назвав єдину — фінансову. Є велике бажання розбудовувати село. Та, на жаль, це бажання не підкріплене належною казною. Річний бюджет становить 152 тис. грн, які держава виділяє на соціальний розвиток села — мізер. Щоб вміло розпорядитися коштами, уперше застосували нову форму роботи. Спочатку всі 16 депутатів проводять збори на рівні своїх округів, визначають пріоритетні питання. Потім на загальних зборах реально вирішують, на що в першу чергу спрямувати фінанси.

Ентузіаст широкого профілю

Робота сільського голови, звісно, вимагає знань юридичних питань та формування бюджетної сфери. Тож Федору Олександровичу доводиться опановувати ці напрямки, вирішувати як глобальні питання, спрямовані на розвиток села, так і конфліктні. Молодець жартує: сільський голова — немов би завгосп на селі. Хтось побився чи посварився, скажімо, через межу, люди, мов до третейського судді, звертаються до нього. Будні, звісно, напружені і копіткі.

Водночас Федір Олександрович зізнається, що за період головування з’явились… вихідні дні, чого не міг дозволити на залізниці. Нині, якщо й трапляється виходити на роботу в неділю, то, як правило, для участі в масових заходах. Коли білинці змагались на кубок районного чемпіонату з футболу з командами інших сільських рад, Федір Олександрович прийшов на стадіон у спортивному костюмі… як запасний гравець. Кажуть, що до цього ніколи не захоплювався футболом, не був фанатом-уболівальником, навіть по телевізору матчів не дивився (за браком часу). А тут, коли вдалося організувати спонсорську допомогу, за рахунок підприємців придбати шкіряні м’ячі, сітки на ворота та фінансувати поїздки на районний чемпіонат, з’явився інтерес до цієї гри.

Поточного року у Балтському районі відродили родинне свято. Під час передачі символічного родинного вогника наступній сільраді, у Білинському будинку культури відбувся концерт, людей безкоштовно пригощали млинцями, пиріжками, пончиками, рибною юшкою та козацькою кашею. Організували безкоштовний ярмарок, де гостям дарували сувеніри народних умільців.

Щоб не підводити прізвище

У планах Федора Олександровича — чимало задумів для добробуту населення. Побудувати спортзал, посилити автобусне сполучення станції з райцентром, сприяти розвиткові підприємств для створення додаткових робочих місць. Словом, є чим займатися у перспективі.

— Ваше прізвище — Молодець — було в нагоді?

— Вважаю, що так. Щоб «не підводити» своє прізвище, змалку доводилось докладати зусиль. І в школі, і в технікумі, і в академії ретельно готуватися до уроків, семінарів, екзаменів…

А значить, прізвище навчило Федора Молодця головному — бути відповідальним, чуйним до людей.

версiя для друку