12.10 2011 / Історія

Львівська залізниця: колія — з минулого в майбутнє

Львівська залізниця: колія — з минулого в майбутнєБогдан Піх, начальник Львівської залізниці

Майже 4,5 тис. кілометрів колії, 55 тис. працівників, 354 станції, 6 тис. 933 штучні споруди, 5 дирекцій залізничних перевезень і 17 переходів на кордонах України із сусідніми європейськими державами… Та чи здатна хоча б якась статистика увібрати в себе ту енергетику, яку містять лише два слова — Львівська залізниця. Для десятків тисяч залізничників і мільйонів її пасажирів вона— щоденна праця і небуденна романтика, рух вперед і точка опори, вічний мандрівник і велика колективна душа. Розповідати про неї можна практично без кінця.

Від народження до становлення

На історичний розвиток Галицького краю значний вплив мав технічний поступ ХІХ ст., прикметною рисою якого стала поява залізниць, що ознаменувало переворот у структурі транспорту, економіки та й загалом усього життєвого устрою тодішнього суспільства. Це була нова ера: промисловості і залізниць. А прийшли ці неймовірно прогресивні зміни на землі Галичини разом із першим потягом, який прибув до древнього княжого Львова зі столиці Австрійської імперії — Відня. Власне, саме від цієї знакової події й веде відлік своєї історії Львівська залізниця.

Звичайно, зовсім не просто було втілити в життя грандіозний за тодішніми (та й нинішніми!) мірками проект. Розробники довго рахували кошти, потреби, враховували військові нюанси та інвестиційну приваб­ливість. Та все ж залізниці судилося бути. У процесі роботи перед інженерами щоразу виникали складні питання, пов’язані з необхідністю спорудження мостів, побудови десятків кілометрів залізничного полотна у важких ґрунтових умовах. Вкрай примітивним було й технічне забезпечення будівництва. Однак усі ці труднощі було подолано і вже майже 150 років тому, осіннього сонячного дня 4 листопада 1861 р., залізницею імені ерцгерцога Карла Людвіґа (довжина 97,5 км) до столиці галицького краю з Відня — головного міста Австрійської імперії, до якої у ті часи належав і Львів, прибув перший потяг — «Ярослав». Складався він з двох вагонів і чотирьох «візків» і міг їхати з максимальною швидкістю близько 25 км/год. Сьогодні ця цифра викликає усмішку, а всередині ХІХ ст. це було справді неймовірно, адже поїзд забрав право називатися найшвидшим транспортом у кінних візків!

Завдяки прискореним темпам розбудови залізниці протягом другої половини ХІХ—початку ХХ ст. мережа колій з’єднала найбільш віддалені регіони краю поміж собою та з адміністративними центрами Галичини і всієї Австро-Угорської монархії. Це сприяло розвиткові економіки та її модернізації, а залізничні станції стали центрами навколишніх територій. Прокладення залізниць полегшило доступ до природних ресурсів, зокрема до нафти з Дрогобицько-Бориславського басейну, лісових багатств Карпат тощо. Не забарився і ще один подарунок для міста Лева — 26 березня 1904 р. урочисто відкрито новий Головний вокзал у Львові («Двірець») — один з найбільших і найзручніших у тогочасній Європі. У цій споруді втілені кращі інженерні та архітектурні рішення епохи сецесії у Львові, вона стала справжньою візитівкою нашого міста і залишається нею донині.

Важкі сторінки воєнних лихоліть

Львівська залізниця через своє стратегічне значення зазнала нелегких випробувань у роки двох світових воєн. Було зруйновано чимало мостів, шляхів сполучення і станцій, знищено тисячі одиниць рухомого складу. Особливо запеклими були бої за головний вокзал у роки українсько-польської війни 1918—1919 рр. Стратегічним об’єктом у системі української оборони Львова у листопадові дні 1919 р. була будівля дирекції Львівської залізниці. Перехід контролю над головним вокзалом до польських військовиків став початком втрати українцями контролю над Львовом.

У міжвоєнні роки через політику польського уряду, який надавав перевагу при зарахуванні на роботу представникам польської національності, кількість українських працівників на Львівській залізниці суттєво зменшилася. Українські фахівці не могли претендувати на посади машиніста, диспетчера або чергового станції.

Роки Другої світової війни видалися для Львівської магістралі чи не найскладнішими. Як наслідок — значні руйнування і, що найболючіше, втрата професійних кадрів. Завдяки діяльності технікуму залізничного транспорту, відкритому у Львові ще 1940 р., кадровий потенціал залізниці з року в рік поповнювався кваліфікованими випускниками. За деякими свідченнями, лише за рік у навчальних закладах та на підприємствах Львівської залізниці здобували технічні спеціальності 16 тис. осіб, а таким показником сьогодні не кожен університет може похизуватися! Престиж професії завжди був дуже високим, тисячі юнаків та дівчат і нині йдуть опановувати різні спеціальності, які забезпечують життєдіяльність Львівської залізниці.

Повоєнний період пройшов під знаком реконструкції пошкоджених залізничних колій, станцій, інших важливих об’єктів залізничної інфраструктури. Прокладали нові лінії сполучення, оновлювали рухомий склад і електрифікували залізничні лінії. Характерною рисою у повоєнній історії Львівської залізниці було прискорення науково-технічного прогресу, дедалі швидше запровадження новітніх технологій. У цей період відбувся перехід від паровозної тяги до тепловозної, а згодом із тепловозної — на електротягу. І кожного разу це означало зменшення обсягів важкої малопродуктивної ручної праці, зростання потужності всіх об’єктів Львівської залізниці. Результатом копіткої роботи колективу стало те, що мережа залізниць на заході країни, як і в регіоні Донецького вугільного басейну, нині є найщільнішою в Україні.

Поруч з експлуатаційними питаннями для магістралі завжди стояло питання умов праці та відпочинку, добробуту працівників. Було зведено чимало будинків, квартир для залізничників, почали функціонувати бази відпочинку у Карпатах і Криму. Відновив роботу збудований ще 1937 р. Палац культури залізничників (Будинок науки і техніки, відомий як РОКС). Приємно відзначити, що у ювілейний рік Львівської залізниці своє 70-річчя відзначає і Дорожня профспілкова організація магістралі, яка сьогодні об’єднує понад 72 тис. членів.

На стиках колій, держав і віків

Рух, ще рух… Перегортаю роки, як розділи, відкриваю книгу моїх спогадів на сторінці «Незалежна Україна»… Перші роки переходу на ринкові умови господарювання у незалежній державі видалися нелегкими для залізниць України — скоротились обсяги перевезень, існувала потреба у заміні локомотивів та вагонів, необхідним був ремонт сотень кілометрів колій. І тільки завдяки самовідданій праці залізничників, у т. ч. і колективу Львівської магістралі, вдалося підтримати життєдіяльність всіх об’єктів і не допустити зупинки руху. За вкрай короткий час Укрзалізниця створила нормативно-правову базу для транспортної галузі, уклала міжнародні угоди з транспортниками країн-сусідів. Уперше в Україні на станції Мостиська II встановлено пристрій «SUW-2000», який дає змогу без зупинки поїзда змінювати ширину візків вагонів з вузької європейської колії (1435 мм) на широку вітчизняну (1520 мм) і навпаки. При цьому особливо великим був внесок Львівської залізниці, яка, межуючи з шістьма європейськими країнами, здобула великий позитивний досвід міжнародної співпраці з транспортними відомствами цих держав. Наполеглива праця невдовзі перетворила Львівську залізницю на потужну складову економічно-транспортного комплексу Західного регіону України.

Перший рік незалежності став для нашої залізниці і першим кроком до комп’ютеризації. Саме у 1991 р. у локомотивному депо Чоп завдяки ініціативі молодого інженера О.Гончара почалося впровадження інформаційних технологій. У техвідділі депо з’явився перший комп’ютер, а вже у 1995 р. було задіяно сім комп’ютерів і створено автоматизоване робоче місце для опрацювання маршрутів машиністів. Минуло лише 20 років, а залізницю без АРМ уже неможливо уявити…

Сьогодні жоден інший вид транспортування як пасажирів, так і вантажів не здатен замінити залізницю у сфері перевезень. Адже майже 80 % вантажів і понад 50 % пасажирів транспортує саме залізниця.

Важко не було, легко теж…

За роки незалежності багато зусиль було докладено до модернізації залізничної галузі. Особливе значення при цьому надавалося подальшій електрифікації Львівської залізниці. Виконуючи це вкрай важливе завдання, залучивши фахівців з питань капітального ремонту колії з усіх залізниць держави, на магістралі електрифікували такі важливі ділянки як Львів—Тернопіль—Підволочиськ і далі, до Києва, а також відтинок колії Рівне—Ковель. Загалом на залізниці нині електрифіковано 3 тис. 207 км.

Вже під прапором молодої держави Україна залізничники Львівської магістралі реконструювали десятки станцій, побудували нові вокзали (Моршин, Трускавець, Червоноград, Чоп, приміський вокзал у Львові), реконструювали та модернізували майже всі великі вокзальні комплекси. На сторінках книги історії залізниці ошатно красуються результати нашої праці, до прикладу, вокзальний комплекс в Ужгороді. Залізничники вирішили чимало проб­лем, що їм десятиліттями не могли дати ради органи місцевої влади. Серед них — завершення багаторічного довгобуду — Сихівського шляхопроводу, що вирішило одну з найбільших транспортних проблем міста. На плечі фахівців-будівельників Львівської залізниці лягла реконструкція стадіону «Україна», яка була виконана у вкрай стислі терміни. При цьому було дотримано європейських стандартів якості будівельно-оздоблювальних робіт. Спеціалізовані підрозділи Львівської залізниці відіграли важливу роль у ліквідації наслідків повеней та техногенних катастроф не лише на своїй території, а й в інших регіонах України. Вони брали активну участь у виконанні найбільш важливих загальнодержавних проектів, у тому числі, будівництві автомагістралі Київ—Одеса, ліквідації наслідків аварії системи опалення в Алчевську на Луганщині та інші.

Надзвичайно важливими є заходи Львівської залізниці щодо екологічної безпеки західноукраїнського регіону. Прикладом тут може бути відкриття на базі депо Дрогобич установки зі спалювання нафтошламових відходів, нової промивально-пропарювальної станції для вагонів та автоцистерн. Цей проект перебрав на себе левову частку утилізації відходів, що дало змогу врятувати від екологічної катастрофи перлини Прикарпаття. Ось вони, всесвітньо відомі курортні центри: Моршин, Трускавець, Східниця.

З приємними клопотами готується Львівська залізниця до святкування поважного ювілею. Та не до фанфар і вітальних листівок докладаємо свої руки. Нині Львівська залізниця охоплює сім областей нашої держави, є головними воротами країни у Європу. Через Львівський вокзал прямують поїзди до Бєлграда, Кракова, Будапешта, Братислави, Відня, Москви, Санкт-Петербурга та інших міст зарубіжжя. Особливістю Львівської магістралі є експлуатація залізничної колії в гірських умовах, а також велика кількість мостів, віадуків, тунелів та інших споруд. Усе це потребує щоденної уваги і догляду. А ще до листопада маємо доопрацювати систему електронного документообігу, увійти в енергоринок, разом з іншими залізницями України відлагодити графік поїздів на 2011—2012 рр., виконати величезний комплекс робіт з підготовки нашої інфраструктури до впровадження швидкісного руху…

На сьогодні головним генератором впровадження на магістралях України новітніх технологій є Генеральний директор Укрзалізниці Володимир Козак. Досвідчений і професійний транспортник, він приділяє цьому процесу максимум уваги. Усвідомлюючи нові завдання, які ставить перед залізничниками сьогодення, Львівська магістраль, як невід’ємна складова єдиного організму залізничного транспорту України, під проводом Укрзалізниці, разом із п’ятьма іншими українськими сталевими магістралями активно працює над втіленням автоматизованої системи управління та реформування комплексу залізничного транспорту в державі. Спільно вивчаємо досвід інших країн, аби уникнути помилок і реформувати транспортну галузь України так, щоб зробити її однією з кращих на європейському просторі. При цьому пріоритетами в програмі реформ є питання технічного переоснащення залізниці, соціальний захист працівників, поліпшення умов праці та покращення матеріального становища залізничників.

Свій поважний ювілей Львівська залізниця, з якою пов’язали трудові і життєві шляхи мільйони українців, зустрічає в напруженій роботі з масштабної підготовки до запровадження швидкісного руху у пасажирських перевезеннях до фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу у 2012 р. Ми сумлінно виконуємо свій обов’язок у сфері перевезень і виконуватимемо його й надалі. Як і вчора, сьогодні і завтра поїзди так само вирушатимуть з перонів наших вокзалів, за вікнами вагонів, як завжди, тисячі рук миготітимуть у прощальному помаху, і десь далеко вже інші вокзали зустрічатимуть своїх подорожніх...

 
Для додавання коментарiв Ви маєте бути зареєстрованi.
реєстрацiя | авторизацiя
 Липень 2014 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
13
14
15
17
18
20
22
24
25
26
27
28
29
30
31
 
 
 
Чи підтримуєте ви можливість монетізації пільг на проїзд у приміському залізничному транспорті?
Так (152)
Краще почати монетизацію з чогось іншого (25)
Ні (24)

ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников railmusicradio.net tch2 Залізничне перехрестя Погода в Києві
 
Усі права захищено © 1992—2010 Редакція газети "Магiстраль"
За повного передруку матеріалу посилання на статтю обов'язкове.
За часткового передруку матеріалів сайту посилання на www.magistral-uz.com.ua обов'язкове.
Контакти: Тел./факс: 465-01-90, E-mail:magistral@uz.gov.ua