Нещодавно своє 80-річчя відзначив Микола Іванович Величко — заслужений лікар України, учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний залізничник, Відмінник охорони здоров’я, лікар вищої категорії.

Микола Іванович народився 16 грудня 1931 р. в селі Білашки Погребищенського району Вінницької області в родині залізничника.

Після закінчення Вінницького державного медичного інституту імені М.І.Пирогова за фахом «Лікувальна справа» працював головним лікарем Козинецької дільничної лікарні Турбівського ра­йону Вінницької області.

Із 1959 р. працює на різних посадах у медичних закладах Південно-Західної залізниці — начмедом, лікарем-урологом за сумісництвом Гайворонської відділкової лікарні Південно-Західної залізниці, головним лікарем Коростенської відділкової лікарні Південно-Західної залізниці. Неодноразово обирався депутатом Коростенської міської ра­ди — очолював комісію з охорони здоров’я.

У 1979 р. Миколу Величка призначено началь­ником лікувально-санітарної служби Південно-Західної залізниці. Брав активну участь у ліквіда­ції наслідків аварії на ЧАЕС. Миколу Івановича вирізняють та­кі риси, як професіоналізм, працелюбність, доброзичливість, висока вимогливість до себе й підлеглих, не дозволяє халатності та недбальства в роботі.

Величко зробив вагомий внесок у розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази медич­них закладів Південно-Західної залізниці. Завдяки його зусиллям на залізниці побудовано поліклініки на станціях Коростень, Жмеринка, Козятин і Конотоп, введено в експлуатацію дитяче відділення Дорожньої клінічної лікарні № 1 на станції Київ, те­рапевтичний корпус Дорожньої клінічної лікарні № 2, лікувальні корпуси у відділкових лікарнях Коростеня й Козятина, мікологічне відділення Вузлової клінічної лікарні станції Вінниця, лікувально-діагностичний корпус Дорожньої лікарні станції Хмільник.

У роки незалежності України Микола Івано­вич обіймав посаду керівника Головної медичної служби Укрзалізниці, нині це Головне управління медичних закладів Укрзалізниці. Усю свою енергію та вмін­ня він спрямовував на збереження медичних кадрів і медичних установ Укрзалізниці.

Миколу Івановича неодноразово обирали головою дорожнього комітету Товариства Червоного Хреста України, делегатом кількох з’їздів цього товариства.

І нині М.Величко продовжує працювати лікарем-методистом Дорожньої клінічної лікарні № 2 станції Київ, передаючи свій багатий досвід колегам-лікарям. На громадських засадах працює директором Музею історії медицини Укрзалізниці, який було створено у 2002 р. на базі ДКЛ № 1 на станції Київ.

Сім стендів відображають чітку вертикальну систему управління медичними закладами: один стенд відтворено саме Головним управлінням медичних закладів Укрзалізниці, а інші шість — медичними службами залізниць. Кожний стенд — це дбайливо дібрані сторінки історії становлення і формування специфічної  системи надання медичної допомоги, що починається з будівництва у 1836 р. першої залізниці… Микола Іванович — автор понад 20 наукових праць, багато з яких опубліковані в журналі «Медицина транспорту України».

Головне управління медичних закладів Укрзалізниці, Асоціація лікарів залізничного транспорту України, редакційна колегія журналу «Медицина транспорту України», колеги та друзі з Дорожньої клі­нічної лікарні № 2 станції Київ сердечно вітають Миколу Івановича зі славним ювілеєм, зичать міцного здоров’я й бадьорості на довгії літа.

версiя для друку